Віталій Чудновський


Перші кроки в політиці почалися під час Помаранчевої революції, бо Віталій Чудновський підтримав її головні ідеї – чиста та чесна влада, боротьба з корупцією, фальсифікаціями, європейські цінності.
У велику політику прийшов у 2006 році як 105-ий кандидат у народні депутати України у складі «Блоку Юлії Тимошенко».
З 2006 – народний депутат України. За всі роки роботи в парламенті не міняв фракцію, ніколи не зраджував партії, від якої обирався до парламенту. Майже відразу відчув шалений тиск і шантаж, але йогоне змогли ні купити, ні залякати. І тоді з’явився чорний піар проти нього, але це не похитнуло йогопринципову позицію щодо нечесної влади. В 2006 році добровільно склав мандат народного депутата, протестуючи проти масового підкупу владою депутатів і створення фракції «тушок» у парламенті, що в підсумку призвело до розпуску Верховної Ради і перемоги демократичних сил.
Його принципи за весь час депутатства трьох скликань залишилася незмінними.
16 січня 2014 р. Віталій Чудновський не тільки не голосував за диктаторські закони, але й відкрито висловлював свій протест у залі Верховної Ради і закликав інших депутатів не голосувати за ці законопроекти, які були спрямовані на розпалювання конфлікту в країні, наполягав на їх знятті з голосування і попереджав депутатів про те, що кожному доведеться нести персональну відповідальність перед людьми.
Віталій Чудновський був лідером опозиційних голосувань під час уряду Азарова (голосував за відставку його уряду) та одним з ініціаторів доленосного зібрання Верховної Ради 20 лютого, яке проголосувало за Постанову Верховної Ради про звільнення вулиць Києва від силовиків, що поклало край кривавому сценарію протистояння і зробило можливим скинення антинародного режиму.
http://www.pravda.com.ua/articles/2013/09/12/6997825/
Зараз Віталій Чудновський один із лідерів Коаліції громадянського суспільства «Народна Конституція». Він зі своїми однодумцями започаткував широкий громадський діалог щодо розробки та затвердження нової Конституції України шляхом скликання Установчих Зборів”.

Олексій Жмеренецький


Системний аналітик, експерт у сфері державної політики, блогер. Координатор ділового Клубу КОЛО», співзасновник громадських платформ «Хартія Майбутнього» та «Україна – це я».

Координував дослідження міднародного досвіду створення вільних економічних зон, індустріальних і технологічних парків в рамках Національних проектів України. Організатор та модератор експертних подій, різноманітного галузевого направлення. Автор багатьох аналітичних матеріалів у відомих виданнях країни, присвячених економічним, соціальним та політичним питанням. Учасник адвокаційних кампаній за нову економічну політику, розвиток інноваційної та промислової інфраструктури, новий суспільний договір у партнерстві з народними депутатами України та ведучими експертами країни.

Вивчав аналіз політики та сучасні методики розробки законопроектів в рамках програм USAID, адвокаційні технології в рамках проектів UNFPA, закінчив Школу державного управління та комунікацій Інституту громадсько-економічних досліджень (ISES).
Магістр з відзнакою в двух галузях – електронне управління (Національна Академія дердавного управління при Президентові України), інформаційні технології проектування (Хмельницький Національний Університет).

Олександр Кочетков


Віце-президент громадської організації “Здоров’я суспільства”, аналітик, політолог, політтехнолог, іміджмейкер

Трудову діяльність починав як інженер-ракетобудівник, потім був заступником керівника прес-групи, потім очолив відеоцентр “Південмашу” – найпотужнішого ракетно-космічного концерну у світі. Відеоцентр співпрацював зі світовими телевізійними грандами CNN, NBC, CBS, BBC, звісно, з ОРТ та УТ також. Брав участь у створенні популярних телепрограм “КВВ”, “Що, де, коли?”, “Любов з першого погляду” та інших.
Після обрання Л.Кучми Президентом України в 1994 році був призначений на посаду заступника керівника Прес-служби Президента, керівника групи іміджу Президента України.
Відповідав за реформу електронних ЗМІ держави. Займався формуванням та з 1994 по 1999 рік був членом Національної ради України за питань телебачення і радіомовлення. Саме у цей час створено “Інтер”, “Студію 1+1”, інші потужні загальнонаціональні канали та виник сучасний телерадіопростір країни.
Після звільнення з АП у 1997 році займався масштабними політичними та мас-медійними проектами. Зокрема, очолював газету “Грані плюс”, входив до складу “Форуму національного порятунку України”, брав участь у суспільних процесах та політичних кампаніях загальнонаціонального рівня.
У 2004 році був призначений першим заступником керівника Апарату МВС. До обов’язків, окрім інших, входили реформа МВС та зв’язки з громадськістю.
Контактував з керівництвом ФБР та Мінюсту США з питань протидії корупції. Був підготований проект реформування усього силового блоку країни, якій підтримав президент В.Ющенко. Частина з цих напрацювань, зокрема створення Антикорупційного бюро, яке займається протиправними діями посадовців 1 та 2 категорії, реалізовується саме у цей час.
Займається літературою (учасник загальносоюзних семінарів письменників-фантастів від України та семінару братів Стругацких) та кінематографом, написав декілька сценаріїв кінофільмів, телесеріалів та мюзиклу. Частину з них екранізовано. У 2010 році Міністерство культури України подало кандидатуру Кочеткова О.Б. на затвердження Кабміну на посаду Голови кінематографічної служби України. Остаточне рішення не було прийнято у зв’язку з відставкою уряду.
У 2013 році був призначений на посаду керівника організаційно-аналітичного відділу Подільської районної адміністрації у місту Києві. Відповідав за великий загальноміський проект “Київ самобутній”, якій передбачав перетворення старовинної частини Києву на сучасний мистецький та туристичний простір на зразок Мона-Марту у Парижі (реконструкція Поштової площі — частина цього проекту).
Революцію Гідності підтримав публічно, ще перебуваючи на посаді.
Зараз у якості аналітика та політичного експерта співпрацює з провідними ЗМІ країни — “Студією 1+1”, ICTV (Свобода слова), “Каналом 112”, “24”, радіо “Голос столиці” та іншими, “Газетою по-українськи”, журналом “Країна”, сайтами “Українська правда”, “Оглядач”, “Цензор.нет”, “Хвиля”, “Главпост” та ін.
Є автором чисельних резонансних публікацій на суспільно-політичну тематику.

Максим Музика


Активний учасник Майдану, став відомий тим, що під час гарячої фази Революції Гідності організував безкоштовні курси самозахисту для журналістів та активістів. Під час окупації Криму їздив по півострову, допомагав українським військовим. З березня по серпень був активним волонтером. З 1 серпня 2014 року добровільно пішов на фронт та одразу ж потрапив до штурму Саур-Могили у складі добровольчої розвідгрупи Героя України І.В. Гордійчука. В жовтні 2014 року під час перебування у новому терміналі Донецького аеропорту потрапив у об’єктив фотокорреспондента Los Angeles Times Сергія Лойко. Його фото використовувалось Міноборони у рекламній кампанії мобілізації. Послужив прототипом одного із героїв роману «Аеропорт»Сергія Лойко. На початку 2015 року був мобілізований як офіцер запасу та до кінця 2016 року виконував завдання на фронті у ролі командира групи спецназу 73-го МЦСО. Був поранений. Нагороджений державною нагородою: медаллю «Захиснику вітчизни» та знаком відмінності Генштабу «Учасник АТО». Випустив збірку поезії «Тихотворения» (2016), а також книгу «Саур-Могила: військові щоденники» (2016). Згадувався в книгах: “Є-люди”, “Фантомна біль”. А також у документальних фільмах: “Позивний Диверстан”, “В зоні АТО”, “Рубікони війни”.

Володимир Полочанінов


У 2006 році Володимир Полочанінов був обраний депутатом Київської обласної ради V скликання та очолив постійну комісію з питань бюджету та фінансів.
З 2009 р. — голова Київського обласного осередку Громадської організації «Фронт Змін», голова Київської обласної організації Політичної Партії «Фронт Змін».
У 2010 році Володимир Полочанінов працював на посаді першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації. Напередодні місцевих виборів написав заяву про звільнення за власним бажанням у відповідь на примус вступати до Партії Регіонів. За результатами виборів до органів місцевого самоврядування команда «Фронту Змін» стала найбільшою опозиційною політичною силою у Київській області.
2010 — 2012 рр. — депутат Київської обласної ради VI скликання, голова постійної комісії Київської обласної ради з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму, голова фракції «Фронт Змін».
У 2011 році Володимир Полочанінов заснував разом з Анатолієм Тимощуком благодійний фонд «Рух Молоді», діяльність якого зосереджена на підтримці та популяризації активного та здорового способу життя серед молодих людей. За час існування фонду було побудовано сучасні футбольний, баскетбольний та гімнастичні майданчики. За ініціативою фонду проведено декілька футбольних та хокейних турнірів, змагання з воркауту, стрітболу, а також квести для школярів та студентів.
Фонд «Рух молоді» збудував спортивний майданчик у дворі відновленої школи міста Слов̓янськ Донецької області. А у травні 2015 року фонд зі своєї ініціативи встановив три спортивних майданчики для занять воркаутом у місті Сєвєродонецьк.
За сприяння В.Полочанінова у 2012 році була видана книга Є.Чернецького “Історія Білої Церкви: події, постаті, життя”, а пізніше – раритетне видання Л.Похилевича “Сказания о населённых местностях Киевской губернии”.
На парламентських виборах 2012 р. був обраний депутатом Верховної Ради України від ВО «Батьківщина» в результаті об’єднання найбільших опозиційних сил. Працював на посаді заступника голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.
У жовтні 2013 року народні депутати Володимир Полочанінов та Андрій Павелко ініціювали створення Політичної Партії «Демократи», прагнучи сформувати партію нелідерського типу.
2 вересня 2014 року Володимир Полочанінов написав заяву про складання депутатських повноважень, аргументуючи своє рішення так: «все, що відбувається в стінах парламенту не має жодного відношення ні до моєї країни, ні до війни, яка в ній відбувається, ні до реформ чи змін на благо, усі зайняті виборами та лише ними.». Участі у позачергових виборах до Верховної Ради України 2014 року не брав.
Перший народний депутат України, який за власною ініціативою оприлюднив свою декларацію про доходи за 2012 рік на сайті Верховної Ради України.
Заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах[1].
В 2015 році Володимир Полочанінов разом з однодумцями зареєстрував громадську організацію “Конституційний конвент”. Громадська организація має на меті популяризувати ідею створення нового суспільного договору, як єдиного можливого варіанту виходу із глибокої політичної кризи.

Роман Реведжук


Головний редактор інтернет видання “Київ З Перцем”.
Голова правління Першої Української Незалежної Медіа Платформа, яка утворилася на базі «Всеукраїнської громадської ініціативи «Справедливі патріоти» шляхом об’єднання активних громадян з різних регіонів Україні. В 2014 році, два активісти, Роман Реведжук з Прикарпаття та Денис Антюхов з Запоріжжя, оголосили про проведення «Всеукраїнських патріотичних акцій» з закликом «Пофарбуй своє місто в кольори українського прапора», та розпочали фарбувати мости. Ідея розлетілася в мережі інтернет і дійсно набула всеукраїнського масштабу.
Прес-секретар Антикорупційного форуму “РУХ за очищення” м. Івано-Франківськ.
Ідейник волонтерських спільнот «ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ УКРАЇНИ»

Олексій Толкачов


З 1997 року почав займатися громадсько-політичною діяльністю.
У 2000 році зайнявся вивченням питань національної безпеки України та її стратегічних інтересів. Провів комплексне дослідження проекту будівництва другого енергоблоку Хмельницької й четвертого енергоблоку Рівненської АЕС. За результатами дослідження розгорнув протестну кампанію, що призвела до об’єднання екологів, енергетиків і молоді в Громадський комітет національної безпеки України, який був створений у лютому 2001 року. Був обраний головою Комітету. В грудні 2000-січні 2001 рр. активно брав участь в акції „Україна без Кучми”. Був координатором декількох студентських груп спротиву в Києві, готував аналітику й розробляв PR-акції для членів Форуму Національного Порятунку. В 2002-2003 рр. разом із суддею Юрієм Василенко організував Громадську школу присяжних, де читав відкриті лекції по захисту прав і цивільному процесу. У грудні 2003 року з групою однодумців розпочав організацію всеукраїнського молодіжного руху, спрямованого на зміну влади на виборах президента 2004 року – став одним із засновників Громадянської Кампанії „Пора!”. (Пізніше відома, як „Чорна Пора!”). Займався координацією активістів у регіонах, розробкою ідеології, стратегії й тактики Громадянської кампанії, методів ненасильницького спротиву. На початку 2005 року в рамках діяльності Громадського комітету національної безпеки України розгорнув кампанію з реформування Генеральної прокуратури України й добився відставки генпрокурора С.Піскуна.
У лютому 2005 року організував в Києві центр підтримки демократичних процесів в СНД шляхом підсилення ненасильницьких опозиційних рухів. Співпрацював з киргизстанським рухом „Кел-Кел”, казахстанським рухом „Кахар”, російськими „Оборона”, „Пора!”, „Ми!”. Підтримував демократичні процеси в Узбекистані, де налагодив тісну взаємодію з основними опозиційними демократичними партіями. У вересні 2005 року за участі Олексія в Європейському Парламенті було пролобійовано введення санкцій Європейським Союзом стосовно Узбекистану. В підсумку, діяльність привела до активізації та розвитку правозахисного руху в країнах Центральної Азії.
У травні 2005 року одним з перших в Україні підняв питання необхідності прийняття цілком нової Конституції України. Протягом 2005-2006 років в засобах масової інформації ініціював суспільно-політичну дискусію, яка призвела до популяризації ідеї прийняття нового Основного Закону.
В 2006 році ініціював утворення в Брюсселі Європейської Асоціації Українців, яка згодом об’єднала численних українців Бельгії, Франції, Нідерландів, Німеччини та Іспанії. У 2008 року в Брюсселі було обрано президентом Європейської Асоціації Українців. До 2011 року Європейська Асоціація Українців булла однією з найвідоміших закордонних організацій українців, яка ставила за мету представництво і лобіювання інтересів України в Європейському Союзі, а також популяризацію України в Європі. В 2008 році почав працювати над вивченням коллективного світогляду українського суспільства та підвищенням загальної культури. Результатом тривалої роботи стало написання книги «Омріяна Україна: ключ до майбутнього», яка на сьогодні об’єднала тисячі людей по всій Україні спільною мрією про майбутнє. У 2012 році заснував Благодійний фонд «Омріяна Країна», який активно працює над підвищенням культурного рівня в Україні та популяризацією гуманістичних цінностей. Під його управлінням Благодійний фонд «Омріяна Країна» підтримує такі масштабні заходи, як всеукраїнська акція «Зробимо Україну чистою!» або міжнародний фестиваль «Трипільске коло».
За ініціативою Олексія розпочато порятунок Шарівського палацу на Харківщині – однієї з найкрасивіших пам’яток палацово-паркового мистецтва. На сьогодні Фонд також опікується постачанням ліків для воїнів АТО.

Юлія Кириченко


Експерт Центру політико-правових реформ з конституційного права

Ігор Коліушко


Український політик і науковець, засновник та голова правління Центру політико-правових реформ

Олена Палюх


Кандидат економічних наук, громадський діяч, науковий консультант ГО “Простір”

Костянтин Паршин


Громадський діяч, ГО “Єдиний український призов”

Анатолій Пінчук


Громадський діяч, експерт з питань державного будівництва, фіскальної політики економічної безпеки та енергетики, Президент ВГО «Українська стратегія»

Вікторія Подгорна


Кандидат философских наук , політолог, директор Міжнародного центру стратегічної політики, учасник 4-ї Міжнародної конференції в Пекіні, присвяченій статусу жінки в суспільстві (1995), блогер, член робочої групи «Smart City Kyiv», член ГО “Конституційний конвент”

Василь Філіпчук


Український дипломат, політик, громадський діяч, Голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень

В'ячеслав Богуславський


Український політик, громадський діяч, член Громадського Руху «Україна — це я»

Володимир Савчук


Український політик, громадський діяч, член Громадського Руху «Україна — це я»

Сергій Опря


Громадський діяч, просвітник, модератор, соціальний інтегратор та лідер служіння. Співзасновник Експозиції “FUTURO.Vision”, співавтор “Візії Нової країни – 2022” та автор Національної ідеї “Українське Щастя”.
Голова Наглядової Ради ГО “Відкриті Можливості”, член ГО “Конституційний Конвент”, ініціатор Міжнародного руху позитивних дій “Право на Щастя”, співзасновник Всеукраїнського світоглядно-просвітницького туру “Революція Світогляду”, співзасновник світової мережі “Global Ukrainian”.